Запоризикий писемник вирш про зиму

Вірші українських поетів про зиму і Новий Рік Бичко В.Сплять ведмеді в теплих лігвах, сосни в інею застигли.Вбирають землю сніжні віхоли в холодний одяг зимовий.Вгору знявся, й дуб гіллястий В кущ троянди обернувсь. Зима Дорога біла стелеться, І краю їй нема.Вже подертий сірячок зовсім змок від поту.А сіряк цупкий, як луб, весь - як та крижина!Нам дуже, дуже весело в такий веселий день!Всі ми підемо з тобою рукавичку повернуть!І прийде ранок, і сонце буде, і сніг, і день. Сніжок мете. * * * Глібов Л. * * * Забіла Н. * * * Забіла Н. * * * Забіла Н. * * * Забіла Н. * * * Забіла Н. * * * Забіла Н. * * * Забіла Н. * * * Лепкий Б. Тільки даль. * * * Нехода І. Вітер стих... * * * Сосюра В. * * * Сосюра В. * * * Франко І. * * * Франко І. Рильський М. Симоненко В. Метелиця. Загубила! І я - один. Стривай... постарів. Ну й зима! Прийшла до нас зима. Я-сюди, а він - туди... Джерела Костенко Л. Льодком тоненьким скована, Спинилася ріка. Повита тихим сном вона, Весняних днів чека.Відступив мороз на крок, каже - Ну й робота!Зайчата стали білими, - ну зовсім наче сніг!В нас нема такої звички забирать собі чуже!Сонце виплинуло вище, Іскри крешуть у лице.Не злічити білих мух, Що летять, неначе пух. І ліс дріма. Ну, а ти хто? Що за гість? Ну, а ти хто? Що за гість? Дніпро, 1989. Дніпро, 2005. Дніпро, 1989.

Безлистною Верхівкою поник. Лягла зима, і білі солов’ї… В холодні землі взулися гаї. У зорях безлистий ліс Вечір. Золоті цимбали Сніг і сонце. Уже вода Замерзла на озерах. * * * Бойко Г. * * * Бойко Г. * * * Олесь О. * * * Олесь О. * * * Олесь О. * * * Олесь О. Біла-біла... до матерів. * * * Чубач Г. Павличко Д. Першій сніг Сніг пухнастий, Наче вата, Аж по ньому жаль ступати, - Білий, чистий сніг.Витер іній, що вже встиг обліпити брови, і ступивши просто в сніг, став рубати дрова.Так гарно-гарно прибрано ялиночку у нас і блискітками срібними, і безліччю прикрас. Я лечу Я лечу, лечу, лечу - Накатаюсь досхочу.От під комір вже забравсь, от схопив за вуха.А мороз - Червоний Ніс - теж за дядька взявся.Білки гріються в дуплі, миші в норах у землі.Сяду я на вашу хату, всіх вас разом роздавлю!Побіжи, мій песик милий, рукавичку відшукай! Вони все ділять, вони все важать, кому дають. Все униз, униз, униз, Мимо сосен і беріз.- Вибираймо до смаку, братику мій любий!Склавши дрова, дроворуб йде до одежини. Зайчикова ялинка - Де ти бігав, зайчику?- Ой, куди ж це, братику, ти зібрався йти?- Ні, не можу, братики, прошу, не держіть.- І веселою юрбою звірі вирушили в путь.Як пошлю я завірюху, ї Як покрию небеса!І казка буде, і білка буде, і хитрий лис.З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Мимо сосен і беріз - На галяві зупинивсь.Захрустів в мороза бік, затріщали кості. І під кригою на дні сплять у річці окуні.А за ними бігло слідом довговухе цуценя.Вони не з казки, вони реальні, як п'ятаки.Я вийду з хати у срібний вечір до яворів. Я веду, веду, веду Саночки на поводу - Бо з гори санчата мчать, А на гору не хотять.Зимонька Зимонько, голубонько В білім кожушку, Любимо ми бігати По твоїм сніжку. * * * Вінграновський М. * * * Вінграновський М. * * * Вінграновський М. - Нам гіллясту, отаку! Краще б шукала зерна! Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами.Ліхтарики блищать, хороші подаруночки під вітами лежать.Наша ялинка За вікном летять сніжинки І сідають на вікні.Рукавичка По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання.Ти сніжинкою хотіла буть - Впасти й не розбиться з висоти.Серце, недавно кволе, Муко моя мала, Чому щемиш, як ніколи?Душу примітивну, Як метелиця, Білу й зрозумілу, Наче сніг! І стали біля неба як стояли. Жде, що знову прилине весна.

Нога в дорозі. Я тебе зогрію! - Ну й хатинка! - Ну й хатинка! - Ну й хатинка! - Ну й хатинка! Скік на гілку. Гілка в гілку. Ах, що зі мною? З Новим роком! Вітер з-під ноги. Забирайся духом! І пам'ять наша - мак в колисці.Раптом білка - стриб із гілки! Скік на гілку голубою білкою. Тільки сніг та біла мелодія...

Новорічна колискова Сніг приліг на землю льольо, Притуливсь до тебе я, І гойднулась біля болю Новорічна ніч твоя... Йди додому, старший болю, І малому накажи Не дивиться нам ніколи По той бік, де ніч лежить.Може бути, що й не буде Того щастячка і нам, Але тепло пахне грудень Молодим своїм снігам...Вибирайте, мамо, тату, кожен знайде до смаку вам - високу, вам - пухнату, а тобі, мала, - таку! Спи і слухай вітер шаста То в діброви, то з дібров...Вліз і зайчик в рукавичку, стали вдвох у хатці жить.Низько, низько я зігнувсь, І ще нижче скинув шапку...

З Новим роком, з новим щастям Вас, гіркото, вас, любов!Одспівали в садах солов'ї, Дням минулим нема вороття. Заходить сонце. Заходить сонце. Страшно стало... Згоріла казка... Золоті цимбали. * * * Рильський М. * * * Рильський М. * * * Рильський М. * * * Рильський М. * * * Симоненко В. * * * Симоненко В. * * * Симоненко В. * * * Симоненко В. Сніг іде… От ялинка! Ліг сніг... Ти віриш... Малишко А. Сніг іде, І серце на ніч місце мостить, І на ніч сон йому іде Через мости та через мости.Недарма в останні роки розрослися в нас ліси дерева стоять високі, набираються краси.Над синім бором, над сивим бором, в рудих корчах Мела-крутила, ревла і рвала крута зима. Лягають спати горобці Із горобчихами та дітьми, Вухами вкутались зайці, Нема і їм де сну подіти. Лиш не ляга моя приблуда, Лиманом з поля ідучи.А з барлогу на дорогу вийшов заспаний ведмідь.Ось вони на сніг упали І розквітли, як квітки...Так що ж це сталось зі мною, друзі, і де, й коли?!Всі сміються - Ця дитина Гарно їздити повинна! Вона не ляже, не приляже, Оця приблудонька моя Свій босий слід снігами в'яже І в шиби голову схиля.Біля віконця якось ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що розважалась у дворі. її ніхто не бачить в очі, їй сніг невидимість жене, А змерзлі сльози опівночі Лице ховають крижане.Гра у сніжки Із доріжки до доріжки Полетіли влучні сніжки, І почався білий бій, Закрутився у сувій. В Холодній Балці, в білій піні Вона іде й співа з ночей.Кожна мама, кожен тато вибирають до смаку - Нам високу!А мала Мариночка Дивиться й мовчить Що то за ялиночка?В лісі, наче проділ, біла В лісі, наче проділ, біла путь.Білі мухи Білі мухи налетіли, - Все подвір'я стало біле. Намерзло льоду в її пісні І снігу в пісні - до плечей!Раптом мишка тишком-нишком з нірки вилізла й біжить.

В Холодній Балці сон-незбуда Усе на світі оточив...- Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку.Ні, ні, то ходять сни рожеві По мармуровому снігу... Лиш не ляга моя приблуда, З лиману в поле ідучи.- Чи вже впорався мій брат з дядьком на узліссі?- Будуть, будуть неодмінно всім малятам ялинки!- Я ведмідь, я хочу спати, сміху-жартів не люблю!Ялинка І сірий зайчик, такий маленький, такий...Понад лугом, понад ланом, Біля тину, біля хати...І хвилини прожиті мої Замітають сніги забуття.